Контролёр Ольги Чигиринської

[myos_otis]

Чи, може, правильно "Контроллер" ?
- Не знаю японської Щось я мабуть не второпав :)
Не цікавлюся фемінізмом, бо вважаю його лише засобом психологічної компенсації певних комплексів для осіб обох статей с ознаками деякої інфантильності. Але...
На мій погляд, відносно справедливим є твердження, що будь-яка людина остаточно стає дорослою лише того дня, коли втрачає останнього з власних батьків. А оскільки в середньому тривалість життя на планеті за останні десятиріччя невпинно зростає, тож і надмірна дорослість та серйозність нам всім так чи інакше не загрожує. :)
Насправді ж, мені здається, то лише справа часу, виховання та менталітету. Спитайте німецьких батьків, якою мірою вони втручаються в життя власних дітей. І порівняйте з нашими. Різниця досить красномовна, щоб поставити на цьому крапку в обговоренні.
( А з моїм клятим язиком, що я отримав у спадок від власних матусі та бабусі, ото краще мені й не згадуйте, і не кажіть потім, що я вас не попереджав :) )
Це, власне, тільки приказка була, саме ж оповідання ось тут :
http://heartofsword.eu/kniga/kontroller

Читайте собі на здоров`я. Я сам, хоч і читав п`яте через десяте ( з причини, про яку докладніше під катом, та й то тільки аж насамкінець), таки второпав, що взагалі-то це гарна річ. Хоч і з однією стилістичною накладкою, лише однією, але зате веселою, ось :
"– Смотрите, – сказал он, покончив с бутербродом и принимаясь за чай. – У нас есть круг поисков: читатели Вики. Вы, как я понимаю, рассудили так, что эти двести девять человек – и есть все читатели."
Віка - то ім`я дівчини, називний відмінок.
А Вики (именительный падеж!) - то вже Вікіпедія.
Коли ти щойно заглянув до Вікі, та ще й пройшовся за лінками звідти, а потім, нічого такого не підозрюючи, повернувся до оповідання і натикаєшся на ось таке - планка западає. З таким звуком аж, як ото коли згорає запобіжник.
Моя матуся любила такі моменти, та й сусідка недавно вчудила :
"Поздоровляю, Валю, з новонародженим !" (це на базарі, до іншої сусідки за прилавком, що так само торгує молоком та сиром . Хтось ій щойно розказав, що у Валі невістка родила хлопчика... )
Валя : "Ото сука, забилася десь у солому, ледве знайшла, аж п`ятьох привела, і шо мені з ними тепер робить !?". Валя - про щенят. Собака в неї вдома ощенилася, атож :)
От і я теж собі подумав, що двісті дев`ять читачів для Вікіпедії якось не теє, малувато буде. Хоча взагалі - мопед не мій, я тільки дав об`яву.

З претензіями чи скаргами, подяками, ба навіть з благодійними внесками звертатися ось куди :
http://morreth.livejournal.com/2591052.html
UPDПоправочка для меценатів :
http://morreth.livejournal.com/2593468.html

Післямова.
Взагалі-то я б не став займатися піаром нізащо. Але мені дуже сподобався вираз "ейдетична пам`ять". Загляньте у Вікіпедію, то трішечки і про мене. Як то кажуть - дрібничка, а приємно. Як ото котові, коли його за вухом полоскотати, еге ж. Хоча в житті коли як, бува що так собі, а бува що навіть зручно. Коли тобі, приміром, шістнадцять, а всякі там мобільні плеєри ще не те що не по кишені, а навіть в проекті не існують - то ти на цей факт просто плюєш, бо твоя уява - сам собі плеєр, хочеш - слухай собі "Подмосковные вечера", хочеш - "Ticket to the Moon", варто лише забитися в куток на задньому сидінні в автобусі, поближче до рівномірного двигтіння двигуна, що глушить усі розмови в салоні - і весь світ, всі найчарівніші пісні - до твоїх послуг, варто лише закрити очі...
Зате коли читаєш текст, щохвилини натикаючись на такі яскраві метафори, що аж Мамадарагая! - то дуже незручно. Бо перше, що хочеться зробити - то вбити ту кляту, навіжену феміністку, що навмисне його так написала, аби тобі, дорогенькому, млосно стало. А нема чим підходящим. :)
Про інші незручності якось іншим разом. Бо цей клятий Дрім чомусь ката не вміє.

Бiдний Броласкi та чарiвна фемiнiстка

[myos_otis]

   Генрих Бёлль
(Попереднього самозакоханого псто в продовження.)
Оноре де Бальзак, коли не помиляюся, казав, що жінки взагалі відзначаються надзвичайною спостережливістю. Буцім вони здатні миттєво запам`ятати тисячу найдрібніших дрібничок в одязі суперниці. Що теж можна класифікувати як прояв єйдетичної пам`яті. Та я б зауважив : не завжди здатні. Або ж принаймі не всі. Ще конкретніше - тільки не феміністки.
Погляньте на ось це фото, що десь розкопала автор "Контроллера", і виклала в себе під заголовком
Таке молоденьке, а вже Хуйло

Роздивіться-но його уважно та прискіпливо, як ото героїня бальзаківського роману роздивляється суперницю...
Ну, щось таке помітили ? А коли подумати ?
Ну добре, я сьогодні добрий як ніколи, підкажу : черевики.
Фасону "Прощай молодость", який так полюбляють бабусі з пенсією, що не сягає й прожиточного мінімуму. Хоча, коли у вас бабусі нема, чи пенсія в неї ого-го то вже, звичайно, інша справа. Бо ситий голодного не розуміє.
До чого, власне, я веду ? Це можна було б сформулювати у двох словах, та я люблю помучити спочатку про бідного Броласкі.
Ось, чудовий приклад, цитата з роману (чи то повість?) :
Heinrich Theodor Böll       Das Brot der frühen Jahre
Хлеб ранних лет
( коли зможете, самі придумайте українською таку ж вдалу назву, а мені особисто і німецький і російський варіант здаються однаково промовистими . То ж нижче - цитата в синхронному перекладі на російську Іллі Франка.)
Brolaski mit seinem mageren, eckigen Körper (у Броласки, с его худым, угловатым телом; der Körper) hatte keine Rollschuhe (не было роликов), rosarot war seine Badehose (его плавки были розового цвета), seine Mutter hatte sie ihm aus einem Unterrock zurechtgeschnitten (выкроила их ему из нижней юбки), und manchmal dachte ich (и я иногда думал; denken-dachte-gedacht), er schwimme dauernd (что он долго плавал; dauern — длиться), damit wir seine Badehose nicht sähen (чтобы мы не видели его плавки): nur für Augenblicke kletterte er an den Flößen hoch (только на мгновения вскарабкивался он на плоты), setzte sich (садился), die Arme über dem Schoß verschränkt (скрестив руки над коленями = обхватив колени руками; der Schoß — лоно), mit dem Gesicht zum Rhein (лицом к Рейну; das Gesicht) und blickte in den dunkelgrünen Schatten der Brücke (и смотрел на тёмно-зелёную тень моста), der abends bis zum Sägewerk reichte (которая вечерами доходила до лесопильного завода); niemand hatte ihn ins Wasser springen sehen (никто не видел, как он спрыгнул в воду: «его спрыгнувшим»), niemand vermisste ihn (никто не заметил его отсутствия), bis seine Mutter abends weinend durch die Straßen lief (пока его мать вечером, плача, не побежала по улицам; laufen-lief-gelaufen), von Haus zu Haus (от дома к дому): „Hast du nicht meinen Jungen, hast du Jürgen nicht gesehen?" — „Nein."

І ось тепер уявіть собі, як має почуватися 15-16-річний хлопець, що через бідність носить повстяні черевики в той час як його ровесники ходять в нормальних, нехай навіть не з чистої шкіри, але - підкреслюю - нормальних черевиках...
І - продовжимо теє скромне спостереження : ким він стане, коли виросте, а не втопиться від сорому, як колись бідний Юрген Броласкі ?
Власне, у мене все. Коли хочете, можете самі знайти "Хлеб ранних лет", воно доступне безкоштовно. Але не раджу читати задля розваги. Хоч я й не пригадаю нічого кращого на тему внутрішнього світу молодого чоловіка, але так само не знаю нічого важчого для читання.
Вдовольніться для початку ось цим (воно має відкритися в окремому вікні, клікайте на фото):

Це щоб ви переконалися, що автор вміє писати й дуже лаконічно, коли того схоче.