Літературна спільнота

   Генрих Бёлль
(Попереднього самозакоханого псто в продовження.)
Оноре де Бальзак, коли не помиляюся, казав, що жінки взагалі відзначаються надзвичайною спостережливістю. Буцім вони здатні миттєво запам`ятати тисячу найдрібніших дрібничок в одязі суперниці. Що теж можна класифікувати як прояв єйдетичної пам`яті. Та я б зауважив : не завжди здатні. Або ж принаймі не всі. Ще конкретніше - тільки не феміністки.
Погляньте на ось це фото, що десь розкопала автор "Контроллера", і виклала в себе під заголовком
Таке молоденьке, а вже Хуйло

Роздивіться-но його уважно та прискіпливо, як ото героїня бальзаківського роману роздивляється суперницю...
Ну, щось таке помітили ? А коли подумати ?
Ну добре, я сьогодні добрий як ніколи, підкажу : черевики.
Фасону "Прощай молодость", який так полюбляють бабусі з пенсією, що не сягає й прожиточного мінімуму. Хоча, коли у вас бабусі нема, чи пенсія в неї ого-го то вже, звичайно, інша справа. Бо ситий голодного не розуміє.
До чого, власне, я веду ? Це можна було б сформулювати у двох словах, та я люблю помучити спочатку про бідного Броласкі.
Ось, чудовий приклад, цитата з роману (чи то повість?) :
Heinrich Theodor Böll       Das Brot der frühen Jahre
Хлеб ранних лет
( коли зможете, самі придумайте українською таку ж вдалу назву, а мені особисто і німецький і російський варіант здаються однаково промовистими . То ж нижче - цитата в синхронному перекладі на російську Іллі Франка.)
Brolaski mit seinem mageren, eckigen Körper (у Броласки, с его худым, угловатым телом; der Körper) hatte keine Rollschuhe (не было роликов), rosarot war seine Badehose (его плавки были розового цвета), seine Mutter hatte sie ihm aus einem Unterrock zurechtgeschnitten (выкроила их ему из нижней юбки), und manchmal dachte ich (и я иногда думал; denken-dachte-gedacht), er schwimme dauernd (что он долго плавал; dauern — длиться), damit wir seine Badehose nicht sähen (чтобы мы не видели его плавки): nur für Augenblicke kletterte er an den Flößen hoch (только на мгновения вскарабкивался он на плоты), setzte sich (садился), die Arme über dem Schoß verschränkt (скрестив руки над коленями = обхватив колени руками; der Schoß — лоно), mit dem Gesicht zum Rhein (лицом к Рейну; das Gesicht) und blickte in den dunkelgrünen Schatten der Brücke (и смотрел на тёмно-зелёную тень моста), der abends bis zum Sägewerk reichte (которая вечерами доходила до лесопильного завода); niemand hatte ihn ins Wasser springen sehen (никто не видел, как он спрыгнул в воду: «его спрыгнувшим»), niemand vermisste ihn (никто не заметил его отсутствия), bis seine Mutter abends weinend durch die Straßen lief (пока его мать вечером, плача, не побежала по улицам; laufen-lief-gelaufen), von Haus zu Haus (от дома к дому): „Hast du nicht meinen Jungen, hast du Jürgen nicht gesehen?" — „Nein."

І ось тепер уявіть собі, як має почуватися 15-16-річний хлопець, що через бідність носить повстяні черевики в той час як його ровесники ходять в нормальних, нехай навіть не з чистої шкіри, але - підкреслюю - нормальних черевиках...
І - продовжимо теє скромне спостереження : ким він стане, коли виросте, а не втопиться від сорому, як колись бідний Юрген Броласкі ?
Власне, у мене все. Коли хочете, можете самі знайти "Хлеб ранних лет", воно доступне безкоштовно. Але не раджу читати задля розваги. Хоч я й не пригадаю нічого кращого на тему внутрішнього світу молодого чоловіка, але так само не знаю нічого важчого для читання.
Вдовольніться для початку ось цим (воно має відкритися в окремому вікні, клікайте на фото):

Це щоб ви переконалися, що автор вміє писати й дуже лаконічно, коли того схоче.