Літературна спільнота

Чи, може, правильно "Контроллер" ?
- Не знаю японської Щось я мабуть не второпав :)
Не цікавлюся фемінізмом, бо вважаю його лише засобом психологічної компенсації певних комплексів для осіб обох статей с ознаками деякої інфантильності. Але...
На мій погляд, відносно справедливим є твердження, що будь-яка людина остаточно стає дорослою лише того дня, коли втрачає останнього з власних батьків. А оскільки в середньому тривалість життя на планеті за останні десятиріччя невпинно зростає, тож і надмірна дорослість та серйозність нам всім так чи інакше не загрожує. :)
Насправді ж, мені здається, то лише справа часу, виховання та менталітету. Спитайте німецьких батьків, якою мірою вони втручаються в життя власних дітей. І порівняйте з нашими. Різниця досить красномовна, щоб поставити на цьому крапку в обговоренні.
( А з моїм клятим язиком, що я отримав у спадок від власних матусі та бабусі, ото краще мені й не згадуйте, і не кажіть потім, що я вас не попереджав :) )
Це, власне, тільки приказка була, саме ж оповідання ось тут :
http://heartofsword.eu/kniga/kontroller

Читайте собі на здоров`я. Я сам, хоч і читав п`яте через десяте ( з причини, про яку докладніше під катом, та й то тільки аж насамкінець), таки второпав, що взагалі-то це гарна річ. Хоч і з однією стилістичною накладкою, лише однією, але зате веселою, ось :
"– Смотрите, – сказал он, покончив с бутербродом и принимаясь за чай. – У нас есть круг поисков: читатели Вики. Вы, как я понимаю, рассудили так, что эти двести девять человек – и есть все читатели."
Віка - то ім`я дівчини, називний відмінок.
А Вики (именительный падеж!) - то вже Вікіпедія.
Коли ти щойно заглянув до Вікі, та ще й пройшовся за лінками звідти, а потім, нічого такого не підозрюючи, повернувся до оповідання і натикаєшся на ось таке - планка западає. З таким звуком аж, як ото коли згорає запобіжник.
Моя матуся любила такі моменти, та й сусідка недавно вчудила :
"Поздоровляю, Валю, з новонародженим !" (це на базарі, до іншої сусідки за прилавком, що так само торгує молоком та сиром . Хтось ій щойно розказав, що у Валі невістка родила хлопчика... )
Валя : "Ото сука, забилася десь у солому, ледве знайшла, аж п`ятьох привела, і шо мені з ними тепер робить !?". Валя - про щенят. Собака в неї вдома ощенилася, атож :)
От і я теж собі подумав, що двісті дев`ять читачів для Вікіпедії якось не теє, малувато буде. Хоча взагалі - мопед не мій, я тільки дав об`яву.

З претензіями чи скаргами, подяками, ба навіть з благодійними внесками звертатися ось куди :
http://morreth.livejournal.com/2591052.html
UPDПоправочка для меценатів :
http://morreth.livejournal.com/2593468.html

Післямова.
Взагалі-то я б не став займатися піаром нізащо. Але мені дуже сподобався вираз "ейдетична пам`ять". Загляньте у Вікіпедію, то трішечки і про мене. Як то кажуть - дрібничка, а приємно. Як ото котові, коли його за вухом полоскотати, еге ж. Хоча в житті коли як, бува що так собі, а бува що навіть зручно. Коли тобі, приміром, шістнадцять, а всякі там мобільні плеєри ще не те що не по кишені, а навіть в проекті не існують - то ти на цей факт просто плюєш, бо твоя уява - сам собі плеєр, хочеш - слухай собі "Подмосковные вечера", хочеш - "Ticket to the Moon", варто лише забитися в куток на задньому сидінні в автобусі, поближче до рівномірного двигтіння двигуна, що глушить усі розмови в салоні - і весь світ, всі найчарівніші пісні - до твоїх послуг, варто лише закрити очі...
Зате коли читаєш текст, щохвилини натикаючись на такі яскраві метафори, що аж Мамадарагая! - то дуже незручно. Бо перше, що хочеться зробити - то вбити ту кляту, навіжену феміністку, що навмисне його так написала, аби тобі, дорогенькому, млосно стало. А нема чим підходящим. :)
Про інші незручності якось іншим разом. Бо цей клятий Дрім чомусь ката не вміє.